Або як можна вирішувати проблеми жителів міста всупереч протидії міського голови.

Розкажу я вам одну історію про те, як нам вдалося за два роки вирішити проблему, яка до нас не вирішувалась, страшно уявити, 34 роки поспіль. Розкажу не з метою похвалитись – які ми класні і пробивні, а з метою продемонструвати, що ТАК також можна. Ну і наглядно показати: як саме – ТАК. Може комусь у житті знадобиться.

Мова йде про вантажно-пасажирський ліфт в 14-поверховому нетішинському будинку за адресою Будівельників, 4. Власне, проблема полягала в тому, що цього самого ліфта там не було від моменту здачі будинку в експлуатацію у далекому 1981-му році.

Хто не знає: у висотних будинках-“свічках” радянської забудови було передбачено два ліфти: пасажирський і вантажно-пасажирський. Це пов’язано з багатьма факторами, але зараз не про них. Суть в тому, що в Нетішині у ВСІХ будинках такої конструкції завжди працювало по два ліфти, як годиться. У всіх, крім одного – по Будівельників, 4. Причина була в тому, що коли його тільки запустили в 1982-му році, він одразу ж застряг між поверхами через будівельні дефекти ліфтової шахти, і на тому все закінчилось.

По гарячих слідах вирішувати проблему чомусь ніхто не став, тому вантажно-пасажирський ліфт у цьому будинку значився лише на папері. Тобто, по факту він був – висів десь між поверхами, але не працював. А з часом його взагалі “роздерибанили” ліфтери на запасні частини для ремонту інших ліфтів.

Варто зазначити, що мешканці даного будинку не здавались і майже весь цей час оббивали пороги владних кабінетів з вимогами і проханнями зробити їм ліфт. Особливо активну позицію займав Григорій Герасимович Матвійчук, у якого за 15 років “боротьби за ліфт” назбиралась добряча папка заяв, звернень і відмов від абсолютно всіх мерів за всю історію Нетішина.

Власне, ніхто краще за нього не розкаже про незручності та проблеми, пов’язані з відсутністю вантажно-пасажирського ліфта у цьому будинку. Трохи нижче ви і прочитаєте, і послухаєте про все з його слів.

Але давайте ближче до діла. Вам, мабуть, цікаво: хто це – “ми” і як нас сюди занесло? Ми – це Олена Матросова і я, Руслан Рудомський.

Так сталося, що восени 2015-го року і мені, і Олені, було запропоновано балотуватись до Нетішинської міської ради від політичної партії Громадський рух “Народний Контроль”. Я, з певних причин, відмовився, а от Олена погодилась і попросила мене допомогти їй з передвиборчою кампанією. Одна з моїх порад зводилась до того, щоб під час агітації вона не лише розповідала про себе, але й цікавилась проблемами людей і записувала їх.

Таким чином досить швидко стало зрозуміло, що в одному з будинків її округу, а саме по Будівельників, 4, майже всі жителі хочуть лише одного – вантажно-пасажирський ліфт, якого у них ніколи не було, хоч він і передбачений усім, чим тільки можна.

Успішно ставши депутатом з досить хорошими показниками (друге місце у підсумковому рейтингу “Народного Контроля”), Олена запропонувала мені стати її офіційним помічником-консультантом і зайнятись проблемою ліфта по Будівельників, 4. Виглядало все досить амбітно, тому я погодився.

Тут треба зазначити, що всі – абсолютно всі довкола, включаючи колег по фракції Олени, спочатку були налаштовані скептично і не вірили в те, що з цього щось вийде. Аргументи були різні, від: “цей мер не дасть ВАМ це зробити”, до: “в місті під три сотні ліфтів і ніхто не виділить на один ліфт суму, за яку можна відремонтувати 3-4 ліфта”.

А більш досвідчені політики радили Олені піти найкоротшим і традиційним у таких випадках шляхом: написати депутатське звернення чи запит на ім’я міського голови з орієнтовним текстом: “Прошу встановити вантажно-пасажирський ліфт на Будівельників, 4”, отримати цілком очікувану відповідь: “На даний момент ліфт встановити нема можливості у зв’язку з …”, і з цією відповіддю вийти до жителів будинку і сказати традиційні в таких випадках слова: “Бачите: я зробила все, що могла, але мер/депутати не хочуть, щоб у вас був ліфт”. Ну і на цьому закрити питання.

От серйозно: саме такий варіант, буквально слово в слово, нам наполегливо рекомендували мало не всі дотичні до політики люди, з якими ми тоді розмовляли на цю тему.

(Власне, дехто з молодих депутатів саме так і робив – це я зараз натякаю на депутатський запит “свободівця” Михайла Брожика на першій же сесії, з проханням встановити поруч з його виборчим округом дитячий майданчик. Депутати той запит не підтримали, і Михайло з чистим сумлінням “забив” на цю справу. Згодом дитячий майданчик за вказаною у його запиті адресою все ж з’явився, але вже завдяки “Нетішинській Самообороні – Народному Контролю”, яка підійшла до питання більш серйозно і діяла за сценарієм, подібним до нашого ліфтового.)

Але ми одразу вирішили, що це не наш шлях і вирішили працювати не на популізм і піар, а на результат. Тобто, поставили перед собою конкретну мету: до кінця депутатської каденції ліфт має бути.

Проаналізувавши невдалий досвід попередніх спроб вирішити цю проблему (Григорій Герасимович люб’язно передав нам вищезгадану папку), я розробив і запропонував Олені стратегію “step by step”. Якщо коротко, то вона полягала у тому, щоб не форсуючи події рухатись поступово: від простого до складного.

Розрахунок був на те, що поступово заглиблюючись у вирішення цього питання, рано чи пізно настане “точка неповернення” і розпорядникам коштів стане очевидним те, що раціональніше довести справу до кінця, аніж кинути напівдорозі і змарнувати вже витрачені на той момент бюджетні кошти.

Власне, розробкою стратегії і допомогою в написанні текстів різного роду документів моя участь у цьому процесі, за великим рахунком, й обмежується (ну і ще Крайчинську я перетягнув на наш бік у цьому питанні, да 🙂 – але про це згодом). Основну роботу з реалізації цієї стратегії проробила Олена Матросова, яка буквально боролась за цей ліфт, кинувши виклик міському голові Олександру Супрунюку, який дуже швидко зайняв позицію: “категорично проти, бо не дай Бог політичні конкуренти на цьому пропіаряться”. Але давайте про все по черзі.

Для початку, щоб уникнути непотрібних маніпуляцій і дискусій на тему актуальності і затребуваності вирішення даної проблеми, потрібно було залучитись підтримкою жителів будинку. З цим проблем не виникло жодних. Григорій Герасимович Матвійчук написав від імені жителів будинку звернення до депутата від їхнього округу, в якому описав проблему і попросив її вирішити. Я ще наполягав на підписах всіх жителів будинку, але у підсумку було вирішено обійтись без них.

Далі потрібно було з’ясувати, бажано в офіційно оформленому вигляді: що саме потрібно для того, щоб встановити вантажно-пасажирський ліфт у цьому будинку. Для цього на ім’я начальника КП НМР “ЖКО” Костянтина Калінського було написане депутатське звернення з проханням надати відповідну інформацію.

Відповідь, яку ми отримали, нас повністю задовольнила і стала нашою “дорожньою картою”.

Отож, ми вирішили рухатись строго по списку, і наступним кроком було депутатське звернення на ім’я міського голови Олександра Супрунюка з проханням передбачити у “Програмі відновлення ліфтового господарства” кошти для проведення обстеження шахти ліфта.

Кошти на це передбачались в масштабах бюджету міста відверто невеликі (3 415,19 грн), тому міський голова хоч і повидєлувався в тексті відповіді, але на 2016-й рік відповідну суму на відповідні роботи в бюджет заклав…

… і на 8-й сесії Нетішинської міської ради, 25 березня 2016-го року, відповідні зміни до “Програми відновлення ліфтового господарства” були успішно проголосовані депутатами.

Варто відзначити, що експертне обстеження було проведене досить оперативно. Експертами були встановлені дефекти шахти ліфта, надані відповідні рекомендації щодо варіантів їх усунення і зроблено висновок, що даний ліфт потребує капітального ремонту загальною вартістю 890 549,47 грн.

Сума немаленька, тому нами було прийняте рішення підключити “кавалерію” у вигляді рідної фракції Олени – “Нетішинська Самооборона – Народний Контроль” (чомусь прийнято вважати, що звернення від фракції виглядає більш солідно, аніж від окремого депутата) . Тим більше, що на той момент фракція почала поступово вірити в реальність даної затії і всіляко підтримувати її.

Отож, від імені фракції за підписом її голови Юрія Камозіна 12 липня 2016-го року було написано два депутатських звернення. Одне – на ім’я міського голови Олександра Супрунюка з проханням винести на розгляд найближчої сесії Нетішинської міської ради зміни до все тієї ж “Програми відновлення ліфтового господарства”, а саме – передбачити в ній капітальний ремонт ліфта по Будівельників, 4 загальною вартістю 890 549,47 грн.

Інше депутатське звернення адресувалося начальнику КП НМР “ЖКО” Костянтину Калінському і містило в собі прохання подати бюджетний запит на капітальний ремонт ліфта по Будівельників, 4 на все ту ж суму – 890 549,47 грн.

Як відомо, в Україні невиконання чиновниками вимог/прохань/пропозицій депутатів різних рівнів карається, у тому числі, Кримінальним кодексом України (штраф від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років). Тому бюджетний запит було подано і дане питання потрапило до порядку денного наступної сесії міської ради.

Очевидно, міський голова розраховував на те, що Бюджетна комісія, серед членів якої переважають депутати з промерівської більшості, “зарубає” це питання. Однак, вийшло навпаки. Не останню роль зіграло те, що депутат від мерівської фракції “Воля”, а також член Бюджетної комісії Лілія Крайчинська, від моменту першої нашої з нею розмови на цю тему стала активним прихильником нашого ліфтового проекту і не лише сама його підтримувала на всіх комісіях і сесіях, але й агітувала інших.

Крім того, Олена Матросова привела як на засідання Бюджетної комісії, так і на пленарне засідання сесії міськради Григорія Матвійчука – щоб він, як представник жителів будинку, особисто допоміг переконати депутатів в актуальності даної проблеми.

Ну і не можна не відзначити Юрія Камозіна, красномовність якого може переконати кого завгодно (ну, чи майже кого завгодно), і який у важливий момент підключився до переговорного процесу.

Далі варто пояснити, як саме працює міська рада (переконаний, що не всі знають). Основна робота депутатів міської ради полягає зовсім не у натисканні на кнопки під час голосувань, як багато хто думає. Основа робота депутатів проходить у різного роду постійних та тимчасових депутатських комісіях, де вивчаються і пропрацьовуються всі питання порядку денного сесії і, шляхом голосування серед членів комісій, приймаються відповідні рішення: рекомендувати міськраді підтримати те чи інше питання, не підтримати, чи залишити на розгляд депутатів. І у +/– 99% випадках депутати під час пленарного засідання голосують так, як рекомендує профільна комісія, що, в принципі, логічно.

В нашому випадку справа стосувалась грошей, тому профільною була Бюджетна комісія (“Постійна комісія НМР з питань бюджету, фінансів, податкової та тарифної політики” – якщо зовсім точно і офіційно).

Так історично склалось, що на той момент до цієї комісії входило 9 депутатів, двоє з яких представляли промерівську фракцію “Воля”. А мер на той момент уже зайняв категоричну позицію проти виділення коштів на цей ліфт. Можна собі уявити, який тиск з його боку чинився на начальника КП НМР “ЖКО” і начальника фінансового управління виконкому. А от що стосується тиску на депутатів з його фракції – то тут нічого уявляти не потрібно, тому що є інформація з перших уст.

Як розповіла згодом депутат фракції “Воля” Лілія Крайчинська, після того, як вона підтримала дане рішення на Бюджетній комісії, міський голова Олександр Супрунюк викликав її до себе і різким тоном сказав: “Навіщо ти за той ліфт голосуєш? Ти не бачиш, що це піар Матросовій буде?”. На що Лілія Крайчинська, з її слів, відповіла: “А ти не розумієш, що це не Матросовій ліфт ставити будуть, а людям, які 30 років на 14-й поверх речі сходами тягають? А я знаю, що це таке – у мене мама в тому будинку жила”.

На жаль, з невідомих причин на сайті Нетішинської міської ради відсутній протокол саме того засідання Бюджетної комісії, де розглядалось рішення по нашому ліфту (єдиний з усіх засідань комісій за весь час, між іншим), але достеменно відомо, що попри тиск міського голови, більшість підтримала виділення коштів на цей ліфт, хоч і не в тому вигляді, в якому наполягали ми.

Ми вимагали виділити кошти одразу на проектно-кошторисну документацію (ПКД) і її експертизу (сумарно 25 872,00 грн), а також на закупівлю та встановлення самого ліфта (890 549,00 грн), тоді як у підсумку довелося погодитись на компромісний варіант: виділення грошей на ПКД та експертизу і резервування (але ще не виділення) в бюджеті міста коштів на придбання та встановлення самого ліфта.

В такому вигляді рішення й пішло в сесійний зал, де також не без “пригод” (мер до останнього з трибуни намагався переконати депутатів не підтримувати це рішення, тому що у місті є багато інших проблем, попутно звинувачуючи Олену Матросову в лобіюванні своїх особистих інтересів), але згодом все ж публічно пообіцяв, що на закупівлю самого ліфта кошти в бюджеті зарезервують та виділять через кілька місяців, після підготовки всіх документів. Власне, про це можна прочитати в інтерв’ю Олени Матросової і послухати з аудіо запису  (голоси: Григорій Матвійчук, Олександр Супрунюк і Олена Матросова).

І хоч розслаблятись було рано (такого офіційного поняття, як резервування грошей на якусь певну потребу не існує – кошти з резервного фонду не є цільовими і в будь-який час могли бути використані на будь-які інші потреби), але це був той самий момент, коли було пройдено “точку неповернення”. Після цього залишалось лише “дотиснути” дане питання, хоч всі ми розуміли – це буде непросто.

Час “Х” настав на початку наступного, 2017-го року. І хоч звістка про те, що ПКД готова і пройшла експертизу, надійшла ще восени 2016-го, однак міський голова не поспішав вносити відповідні, публічно обіцяні ним, зміни до бюджету (виділення 824 676,80 грн, а саме такою стала сума згідно ПКД – на 65 872,2 грн меншою через те, що проектантами було прийняте рішення не “стесувати” дефектні виступи у ліфтовій шахті, які заважали роботі ліфта, а замовити ліфт трохи менших розмірів).

Щоб пришвидшити процес, Оленою Матросовою 18 листопада 2016-го року було подано депутатське звернення на ім’я начальника КП НМР “ЖКО” Костянтина Калінського з вимогою подати на розгляд найближчої на той момент, 20-ї сесії Нетішинської міської рали бюджетний запит на встановлення вантажопасажирського ліфта по Будівельників, 4.

Однак, через шалений спротив мера, дане питання не рухалося з місяця. Але й ми не здавалися. 20 січня 2017-го року Олені Матросовій довелося подати на ім’я начальника КП НМР “ЖКО” ще одне депутатське звернення – з більш конкретним текстом.

На це депутатське звернення, нарешті, прийшла відповідь, яка нас задовільнила.

Отож, дане питання було включене до порядку денного 23-ї сесії міської ради і почалася нова боротьба за депутатські голоси.

Цікавий момент: 24 листопада 2016-го року відбувся річний звіт перед виборцями міського голови, секретаря міської ради і депутатів обласних рад, під час якого жителями будинку по Будівельників, 4 також підіймалось питання ліфта. Після звіту до них підійшов на той момент ще не перший, а просто заступник міського голови Іван Романюк і сказав: “Буде у вашому будинку ліфт, але не завдяки Матросовій”. Що саме він мав на увазі – невідомо, але ці слова можуть підтвердити жителі будинку.

Як розглядала це питання Бюджетна комісія, я переповідати не буду, тому що на сайті Нетішинської міської ради є протокол з її засідання, з якого все прекрасно видно і зрозуміло. 7 голосів “ЗА” з 7-ми присутніх на засіданні комісії депутатів.

Однак, попри одноголосне рішення Бюджетної комісії, під час пленарного засідання сесії міської ради міський голова Олександр Супрунюк традиційно намагався “зарубати” це питання, відклавши його на потім. Власне, це чудово видно з відеосюжету “Альтернативного телебачення Нетішина“. Нагадаю лише, що вирішувати це питання можна було ще трьома сесіями раніше, однак не було бажання у того, хто вважає себе єдиним розпорядником бюджетних коштів – мера.

До речі, наслідки це голосування мало не лише для ліфта. Наступного дня після цієї сесії міський голова викликав до себе депутата від його фракції Лілію Крайчинську і влаштував їй моральну екзекуцію за підтримку нашого ліфтового проекту. Наслідком тієї розмови стала заява Лілії Крайчинської про вихід з фракції “Воля”, яку вона написала та подала у виконком. Щоправда, потім вона її відкликала, але то вже зовсім інша історія…

Як видно, всупереч волі міського голови, депутати підтримали рішення виділити необхідну суму на капітальний ремонт (а по факту – встановлення нового ліфта) по Будівельників, 4.

Далі справа була за виконавцями робіт – КП НМР “ЖКО”.

Усі підготовчі, монтажні та пусконалагоджувальні роботи зайняли близько семи місяців, і у підсумку 5 жовтня 2017-го року багатостраждальний ліфт було урочисто запущено.

* * *

Комусь може здатись, що масштаби проблеми ліфта на Будівельників, 4 перебільшені. Але, насправді, це не так. Проблема ліфтового господарства в Нетішині справді велика і, на превеликий жаль, не поспішає вирішуватись міською владою (особливо тим, хто вважає себе єдиним розпорядником коштів, якого не треба підміняти). А дарма, бо ліфти – це не лише комфорт, але й безпека людей, тому фінансуватись вони повинні не за залишковим принципом, як зараз, а за пріоритетним.

* * *

Хтось може зауважити, що не повинні депутати займатись такими “дріб’язковими” питаннями, а працювати стратегічно. Погоджусь, але з поправкою: депутати місцевих рад повинні займатись і стратегічними питаннями розвитку міста, і вирішувати нагальні проблеми жителів міста.

І не треба думати, що депутат Олена Матросова два роки тільки одним ліфтом займалась. Ліфт проходив більше факультативом, а основна робота Оленою ведеться на посаді голови Соціальної комісії (“Постійна комісія НМР з питань соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, культури, інформації, молоді та спорту” – якщо повністю і офіційно).