Нещодавно на запрошення Ради школи довелося відвідати ЗОШ №4, яку я успішно закінчив в 2000-му році. З того часу змінилось багато  – від інтер’єрів, до директора. Замість монотонних стін, які більше нагадували поліклініку, аніж школу, тепер там креативні розписи, які радують око. А замість консервативного директора Роюка Олександра Агейовича – досить прогресивна Добровольська Людмила Олександрівна.

Відвідини школи проходили у форматі неформальної екскурсії-інспекції комісією, яка складалась з п’яти чоловік:

Катерина Янович – голова Ради школи.

Олександр Добровольський – член Батьківського комітету школи (однофамілець директора школи).

Олена Матросова – депутат Нетішинської міської ради, голова Постійної комісії НМР з питань соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, культури, інформації, молоді та спорту.

Лілія Крайчинська – депутат Нетішинської міської ради, секретар Постійної комісії НМР з питань бюджету, фінансів, податкової та тарифної політики.

Руслан Рудомський – громадський діяч і незалежний блогер.

Почали ми нашу екскурсію зі шкільної їдальні.

За словами директора школи Людмили Добровольської, існує перспективне меню, яке затверджується Санстанцією і згідно якого формуються меню на кожний день. Так як наш візит припав на четвер, то ми застали так званий “молочний день” – тому що в середу завозять молочну продукцію, а в неї обмежений термін зберігання.

Отож, вартість обіду на день візиту склала 11,87 грн, при тому, що середня щоденна вартість обіду задекларована на рівні 7,45 грн (раніше було 6,48 грн). Як нам пояснили: тут справа в тому, що в один день обіди готуються з більш дорогих продуктів (як, наприклад, сирник у день нашого візиту), а в інший – з більш дешевих, що в середньому за тиждень дає можливість вийти на показник 7,45 грн.

Якщо ж хтось зі старшокласників чи гостей школи захоче пообідати у шкільній їдальні (а в обов’язковому порядку харчуються там лише 1-4 класи), то вони можуть скористатись талонами. Вартість талону зараз становить 9,00 грн (раніше була 7,90 грн).

Наразі шкільна їдальня може нагодувати за раз не більше 170 дітей, тому спочатку обідають 1-3 класи (170 дітей), потім окремо 4 класи, пільговики (діти АТОшників) і щасливі власники талонів (всього близько 100 чоловік).

Крім цього є буфет, яким користуються, переважно, старшокласники. Буфет приватний. ФОП Анісімов орендує частину приміщення їдальні і крім орендної плати сплачує за використані ресурси (вода, електроенергія) згідно показів встановлених лічильників. Сертифікати продукції постійно перевіряються і по мірі виявлення порушень робляться зауваження (переважно через наявність в буфеті продукції, яка не міститься в дозволеному для шкільних буфетів переліку).

Також Людмила Добровольська поділилась власними спостереженнями: “Одні діти їдять постійно, інші їдять лише в присутності вчителів чи директора, а є й такі, які взагалі не їдять майже ніколи – незалежно від асортименту обідів. Ті діти, які зранку вдома снідають – майже ніколи в школі не їдять, тому певна кількість порцій завжди залишається на столах. Хоча, є й такі діти, які забирають порції тих, хто не чіпав свою порцію”.

З проблем Людмила Добровольська відзначила законодавчо неврегульовану можливість розширення асортименту продуктів харчування. Наприклад, чай або салати в щоденне меню не входять, але, судячи з запитів і звернень старшокласників, користувались би попитом. Однак, орендар не бажає заморочуватись такими питаннями, тому що доведеться орендувати ще й частину кухні, а самостійно школа не може вести подібну комерційну діяльність – законодавство забороняє.

На жаль, продегустувати шкільний обід нам не вдалося. Як пояснила Людмила Добровольська, це пов’язано з тим, що талони на обіди потрібно було замовляти наперед, так як готується певна лімітована кількість порцій. Якщо б ми придбали порцію без попереднього замовлення – хтось би залишився без обіду. Принаймні, був такий ризик. Але, думаю, ми надолужимо це під час наступного візиту.

Що кинулось в очі в залі їдальні:

Посуд. Стакани і тарілки частково нові, видно що якісні, а частково – старі і на вигляд дешеві. Як пояснила Людмила Добровольська, старий фарфоровий посуд дуже незручний: б’ється, сколюється і таке інше, тому поступово його заміняють на новий – більш дорожчий, але більш якісний.

Конвеєрна лінія збору брудного посуду. Вона працює, однак є старою і енергоємною, тому з метою економії електроенергії нею майже не користуються і брудний посуд до посудомийної машини зносять вручну. Власне, майже все електрообладнання у школі застаріле та енергоємне і потребує заміни на сучасне, економне і більш функціональне. Хоча, за словами Людмили Добровольської, в їдальні є більш нагальні потреби.

Харчові відходи. За словами директора, їх забирають для собачого притулку. Раніше частіше приїздив трактор “Благоустрою” – щодня. Потім почав приїздити два рази на тиждень, а в новому році приїздить ще рідше.

У зв’язку з тим, що ніхто з нас не мав санітарної книжки, на харчоблок нас не пустили – законодавство не дозволяє. Але на словах нам розказали про проблеми, які існують у цій частині школи.

Головна з них – це обладнання. На кухні досі користуються терезами радянського зразка, які можна побачити в старих фільмах, де фігурують магазини. Тому школа не відмовилась би від електронних терезів у кількості 2-х штук. Також використовуються старі холодильники, які споживають дуже багато електроенергії.

Взагалі, більшість обладнання працює від часу здачі школи в експлуатацію – 1995 року. Частина обладнання знаходиться в непрацюючому стані, зокрема два котли на кухні. Частину обладнання замінили на більш нове, як то м’ясорубку. Зараз стоїть питання машини для перетирання картоплі на пюре, яку необхідно докупити.

Це якщо коротко про їдальню. До речі, Людмила Добровольська зазначила, що до нашого приходу ніхто особливо не готувався і ми можемо аналогічним чином прийти в будь-який інший день без попередження і переконатись, що все буде точно так само. Думаю, якось скористаємось цією порадою.

Пригадалось… Ми з Катериною Янович (тоді ще Калмиковою) вчились в цій школі (випуск 2000 року) і з певною періодичністю чергували в їдальні. Зараз, за словами директора школи, учні вже не чергують – працівники їдальні справляються власними силами.

Але не їдальнею єдиною.

В цілому по школі останнім часом за ініціативою Ради школи повісили нові інформаційні стенди. Ведеться робота щодо візуалізації: планується вивісити фотографії відмінників, переможців олімпіад, а також фото всіх випусків за час існування школи.

Після останнього візиту депутата Лілії Крайчинської і її помічника Катерини Янович постало питання ремонту в туалетах. Індивідуальні кабінки в цій школі були встановлені близько трьох років тому за ініціативою директора, а от дозатори для рідкого мила і тримачі для туалетного паперу з’явились у школі вже після згаданого візиту депутата з помічником. Щодо всього іншого, то стан далекий від ідеального. При цьому, Людмила Добровольська зазначає, що школа подала відповідні листи щодо виділення коштів на ремонти, однак дана проблема, знову ж таки, не є першочерговою в цій школі – всі туалети працюють, і це головне.

З пріоритетних питань директор відзначила ремонт ПРУ (протирадіаційного укриття), яке знаходиться у відверто незадовільному стані, і заміну пожежної сигналізації.

Крім цього ще у минулому році у переліку пріоритетних завдань школа подала наступний перелік: заміну вікон у коридорах на сходових клітинах, заміну світильників і заміну лінолеуму у десяти кабінетах (де лінолеум не мінявся з моменту відкриття школи).

З позитиву: школа поступово переходить на економні технології: по мірі фінансування закуповуються LED лампи, якими замінюються наявні. Станом на сьогодні вже проведено таку заміну у всіх кабінетах початкової школи, кабінетах інформатики і трьох кабінетах на першому поверсі.

Інтернет.

Школа тривалий час користувалась послугами провайдера Київстар, але буквально нещодавно підключилась до провайдера Датагруп. При цьому підключення до Київстара з безкоштовним тарифом до 10 Гб було збережене для кабінетів інформатики, тоді як всі інші потреби в інтернеті тепер задовольняє Датагруп з тарифом до 100 Гб.

Індивідуальні шафки.

Людмила Добровольська: “Якби такими шафками (розміром 1,2 метра) забезпечити кожну дитину і поставити їх у гардеробі – ми питання гардеробу зняли б повністю”.

Не забули ми і про лінгафонні кабінети.

Якщо коротко, то обладнання є, інтернет є, з програмою, яка є для користування, вчителі розібрались. Але! В рамках обладнання лінгафонними кабінетами, школам було закуплено спеціалізовані сенсорні дошки, які коштують близько 20 тис. грн. Однак, під час нашого візиту вони використовувались лише в якості звичайного проекційного екрану (вартість таких екранів в районі 1-2 тис грн), для демонстрації через проектор інформації з YouTube.

Як виявилось, проблема полягала у невідповідності закупленого програмного забезпечення встановленому обладнанню: інтерактивна дошка використовує Windows 8, а на комп’ютерах встановлено Windows 10, які між собою в даному випадку “конфліктують”. Нас запевнили, що проблему може вирішити штатний системний адміністратор і зробить це вже у найближчий час.

Бібліотека.

Шкільну бібліотеку суттєво розширили – за рахунок сусіднього кабінету (математики). Тепер бібліотека має окремий читальний зал, однак цим всі проблеми не вирішили. Станом на сьогодні шкільна бібліотека потребує новий комп’ютер і книжкові фонди, зокрема сучасну українську літературу для учнів 5-11 класів.

В цілому ж проблеми школи намагаються вирішувати так, щоб один раз і надовго. Як каже Людмила Добровольська, вони могли б щороку підфарбовувати всю школу, але за рік воно все одно зношувалось би – сенс накладати n-ний шар фарби там, де цього непотрібно?

“Минулого року ми відремонтували другий поверх, наступного року щось придумаємо з третім” – пояснює Людмила Олександрівна. – “Ми намагаємось враховувати ініціативу дітей і молодих вчителів. Наприклад, у педагогів мого віку трохи інше бачення, аніж у них, але школа – вона в першу чергу має бути для дітей, а вже потім для вчителів. Тому ми прислухаємось до їх пропозицій. Креативний ремонт другого поверху – з цієї “опери”.

На останок Людмила Добровольська зазначила: “Я дуже рада що ви прийшли. Це мала бути перевірка Ради школи, але добре що Катя (Катерина Янович – Р.Р.) залучила депутатів і громадських активістів”.

Я думаю, це був наш не останній візит як в цю школу, так і в інші школи міста.

П.С. На момент публікації даного матеріалу стало відомо, що проблема з лінгафонними кабінетами практично вирішена. Системний адміністратор школи усунула “конфлікт” між сенсорними дошками і комп’ютерами і наразі залишились лише незначні нюанси з освоєнням вчителями самої програми, які вони наразі вирішують. Як повідомила Людмила Добровольська, станом на сьогодні з 6-ти уроків щодня лінгафонні кабінети перебувають у роботі в середньому на 4-х.

Також за ініціативою батьків учнів школи, зараз прораховується можливість переобладнання шкільного гардеробу. Для кожної дитини пропонується встановити індивідуальні шафки для зберігання речей. Наразі розраховується вартість і вивчаються санітарно-технічні норми реалізації даного проекту.

Крім цього Громадська організація “Громада міста Нетішин” вже займається питанням наповнення книжкових фондів шкільної бібліотеки сучасною українською літературою.