Ідея бюджету участі в Нетішині (він же громадський бюджет) далеко не нова – вперше її у нашому місті озвучила, якщо не помиляюсь, Олена Матросова в березні поточного року, коли ще працювала в комунальній “Агенції місцевого розвитку”. Але, як це часто буває в наших широтах, ідея випередила свій час – до практичної її реалізації руки у нетішинської влади дійшли лише після того, як на всю країну розпіарився громадським бюджетом Львів. Принаймні, так воно виглядає.

Лише на 17-ту сесію Нетішинської міської нарешті було винесено проект рішення Про затвердження “Положення про громадський бюджет (бюджет участі) у місті Нетішин”.

Нетішинська міська рада, тут варто віддати їй належне, на 17-й сесії 30 вересня 2016 року прийняла дане Положення, тим самим давши зелене світло бюджету участі у місті Нетішин.

“Вважаю, що громаді цим механізмом прямої демократії буде ефективніше реалізовувати свої нагальні потреби, яких “в упор” не бачать розпорядники коштів” – написав тоді в мережі Facebook депутат з провладної фракції “Воля” Роман Кузів, і в теорії він має рацію.

Майже слово в слово ці постулати повторила на обговоренні питання щодо формування громадського бюджету м. Нетішин на 2017 рік начальник фінансового управління виконавчого комітету Нетішинської міської ради Валентина Кравчук. На зустрічі з громадськістю в “Netishyn Innovation Hub” Валентина Федорівна запевнила, що всі проекти, які мають загальноміське значення, є актуальними і реальними до виконання, будуть винесені на розгляд громаді міста шляхом голосування та у разі набору відповідної кількості голосів – в обов’язковому порядку реалізовані.

Більше того, на моє пряме уточнююче запитання в присутності всіх присутніх, включаючи депутатів Нетішинської міської ради та засобів масової інформації, про те, чи матиме вплив на допущення чи недопущення поданих проектів до голосування суб’єктивна думка певних осіб міськвиконкому, Валентина Федорівна запевнила, що такого не буде, тому що розглядати всі проекти, які відповідають всім заявленим нормативним вимогам, буде Робоча група, яку пропонують сформувати за наступними критеріями: третина представників громадськості, третина працівників міськвиконкому і третина депутатів.

На жаль, у “Положенні про громадський бюджет (бюджет участі) у місті Нетішин” повноваження такої Робочої групи описані досить поверхово, але згідно роз’яснень начальника фінуправління міськвиконкому Валентини Кравчук на тій же зустрічі було зрозуміло, що, Робоча група з питання реалізації громадського бюджету (бюджету участі) у місті Нетішин:

а) матиме повноваження винесення на голосування громадою міста поданих проектів, якщо вони відповідають всім заявленим нормативним вимогам, є актуальними для міста і не є відірваними від реальності;

б) не матиме повноважень керуючись суб’єктивними думками своїх членів приймати за громаду міста рішення про потрібність чи не потрібність запропонованих проектів.

На практиці ж, як це часто буває в Нетішині протягом останніх трьох років, вийшло мало не навпаки. 8 листопада 2016 року відбулось перше засідання цієї Робочої групи, під час якого ті з присутніх, хто хоч трохи ознайомився з “Положенням про громадський бюджет (бюджет участі) у місті Нетішин” буквально хапались за голову – більшість складу сформованої міським головою Робочої групи взагалі не розуміли: куди вони потрапили і яка їх функція у цьому всьому.

На жаль, я не зміг особисто бути присутнім на даному засіданні, зате мені до рук потрапив його аудіозапис, інформація з якого наштовхує саме на такі висновки. Ось, наприклад, початок засідання (всюди в стенограмі спеціально збережена мова оригіналу, щоб уникнути звинувачень у вириванні слів з контексту чи перекручуванні сказаного):

Міський голова Супрунюк О.О.: Давайте ми пока пройдемо по всіх, а тоді вже будемо голосувати.

Неідентифікований жіночий голос: Ми можемо кожне питання одразу голосувати.

Міський голова Супрунюк О.О.: Тоді у нас грошей не хватить.

Начальник фінуправління Кравчук В.Ф.: Нє-нє. Ми зараз ставимо все на голосування. Потім, якщо мешканці міста підтримають проект 50 особами або більше, тоді проекти будуть профінансовані. Не комісія визначає, а мешканці голосами визначають. Ми зараз схвалюємо: чи допускаємо проекти до голосування, чи не допускаємо до голосування.

Міський голова Супрунюк О.О.: Ясно. Добре.

Коментарі потрібні? Я думаю, й так все зрозуміло.

Далі пропоную стенограму фрагменту цього засідання, який стосується розгляду поданого мною спільно з Михайлом Брожиком проекту “Реконструкція спортивного майданчика на вулиці Михайлова“.

Міський голова Супрунюк О.О.: “Капітальна реконструкція спортивного майданчика по вулиці Михайлова”. Це питання вже не раз піднімалось. 770 000 – гроші невеликі. Маю на увазі, що за ці гроші ми хіба що закупимо якесь там обладнання, але капітально ми його не зробимо. І друге питання: ми це питання вже розглядали, особливо в тому сенсі – хто буде за нього відповідати? Якшо на оце покриття, яке вони тут намалювали, зайти з каблуками, то воно дуже бистро прийде в негодність. Скажем так. Ми подали заявку на отримання від федерації спорту безкоштовно самого покриття. Штучної трави. А нам треба площадку, скажем так, підготувати для цієї території. Цілком можливо, що цей варіант можна було б використати. Наскільки цікаво це на Михайлова було б – не знаю, ми це питання вже обговорювали. Вони писали що там краща ділянка, і так дальше. Є питання. У нас по інших мікрорайонах взагалі в гіршому стані – можливо там краще було б зробити. Це дискусійне питання. Ми планували то, шо там Герега… Його люди декламували з трибуни, що вони зроблять спорткомплєкс новий, вот. Ніби обіцяють, ну але обіцяного три роки ждуть, як то кажуть. Не знаю, шо з цього буде, але шось буде. Ми мали розмову, там 1,7 млн було виділено на… Скажем так, Шинькович не порадившись з міською владою і мабуть не зрозумівши до кінця самого механізму, заявив, що Мінекономіки якимось чином попередньо 1 700 000 забили в проекті на будівництво для “Пульсара” спорткомплєкса. 1,7 мільйона. Але по цій програмі це неможливо було зробити, тому що там чітко було прописано: “комунальне майно”. Тому ми швидко переробили проекти документів, погодили з Шиньковичом і гроші використали для інших цілей: для освіти, на ремонт актових залів в першій і другій школі, щоб не пропали гроші. Але на слідуючий рік вони планували, скажемо, все ж таки закласти гроші на будівництво спортивних споруд в місті. Мається на увазі є різні проекти там, скажем так, і я би, все таки думаю що… Моя особиста позиція, що не зациклюватись і не виділяти з громадського бюджету 700 000 на ті цілі, які ми можемо профінансувати, скажемо… Якщо це буде не Михайлова… Якщо це говорити так, що виділити 770 000 на споруди спортивні, не прив’язуючись до Михайлова, то я вважаю, що це можна зробити. Якщо ж прив’язуватись саме до Михайлова, то ми можемо самі загнати себе в угол. Чому саме Михайлова? Рядом Спорткомплєкс.

Неідентифікований чоловічий голос: Рядом перша школа ше й…

Міський голова Супрунюк О.О.: Рядом перша школа, да. Є в нас мікрорайон другої школи, третьої школи, які не мають таких споруд. Якщо дітям десь займатися, то їм треба йти знову ж таки через все місто – або в Спорткомплєкс, або на Михайлова. Тому із таких соображеній, якщо не привязуватись саме до Михайлова, то я готовий підтримати цей варіант.

Начальник фінуправління Кравчук В.Ф.: Треба запитувати в авторів проекту: чи готові вони забрати прив’язку до вулиці Михайлова. Якщо вони погодять проект, то тоді ми включаємо.

Міський голова Супрунюк О.О.: Ну за 770 000 вони не зроблять реконструкцію. Однозначно. Ми дивились. Якщо дивитись на ту реконструкцію, по якій мені надали інформацію “Дельта-Інжиніринг”, проект на 2 200 000 – це комбінований варіант, щоб відкрита площадка і дві роздівалки. Якщо брати так, то цей варіант, скажем, більш оптимальний. З утепленою роздівалкою і тоді, знову ж таки, можна було б відповідальну особу і надавати платні послуги. Тоді да. Або брати на бюджет і утримувати охорону і все інше. Уявіть собі, шо п’яна компанія прийде і шашлики буде жарити посеред цього всього. Шо з тої синтетики покриття буде? Я пропоную так: якщо прибрати прив’язку до Михайлова, тоді можна приймати рішення. А саме визначення “де?” – це знову ж таки можна опитування зробити і визначитись

Далі певний час відбувалось обговорення в стилі: кожний називає закинуті спортивні майданчики типу “клітка”, які він знає по місту і згадує – в якому жахливому стані вони всі знаходяться.

Міський голова Супрунюк О.О.: Тоді я ставлю питання таким чином: хто за те, щоб схвалити цей проект, скажемо, з виключенням вулиці Михайлова. Давайте так: ми проголосуємо за те, а потім, відповідно, якшо вони проти, то ми тоді автоматично його знімаєм. Я думаю, таким чином. Хто за такий проект рішення? Прошу проголосувати. Ставлю на голосування. Так, три “за” і двоє “утримались”. Харашо. Добре.

Звісно, ми (співавтори проекту), порадившись вирішили не йти на конфлікт і дозволили прибрати адресу, щоб проект пішов на голосування. Але все ж хочеться прокоментувати кілька моментів:

1. Проект передбачає вуличний загальнодоступний багатофункціональний майданчик для ігрових видів спорту (футзал, гандбол, баскетбол, волейбол, великий теніс) без обігріву і без роздягалень, тому коштувати він буде значно дешевше, аніж згадуваний міським головою проект за 2,2 млн грн. Ціни брались з реального актуального прайсу ТОВ “Дитячі та спортивні майданчики”, яке використовує обладнання та матеріали фірми “Inter Atletika”. Власне, все це описане у самому проекті – потрібно було просто його прочитати перед розглядом.

koshtorys-sportmaidanchyka

komertsiina-propozytsiia

realizovani-sportmaidanchyky

ohorozha-sportmaidanchyka

ohorozha-sportmaidanchyka-foto

2. Покриття в проекті передбачене не “синтетична трава”, а монолітне заливне покриття на основі поліуретанової “крошки”. Знову ж таки, це зазначено в проекті і в додатках – треба було просто взяти, і опрацювати проект перед його розглядом.

pokryttia-sportmaidanchyka

3. В бланку заявки проекту однією з обов’язкових умов було вказання розташування об’єкту, аж до адреси. Тому незрозуміло: на якій підставі Робоча група взагалі присвоїла собі право в ультимативній формі ставити питання про вилучення адреси з проекту, якщо вказання адреси було обов’язковою вимогою, прописаною у відповідному документі, прийнятому міською радою? Судячи з усього, більшість членів Робочої групи, включаючи її голову, даний бланк заявки в очі не бачили.

blank-zaiavky-adresa

4. Що стосується суті питання – “чому саме на Михайлова?”. Чесно кажучи, ми вже втомились пояснювати, зокрема міському голові: нинішня “клітка” на Михайлова має найбільші розміри і більш-менш рівний асфальт, який можна і треба використати, як основу під синтетичне заливне покриття. Даний майданчик зараз має розмір 32х21 м, покритих асфальтом. Для розмірів тенісного корту (максимальний розмір з усіх передбачених проектом видів спорту) потрібно 36х21 м, тобто замість усієї площі необхідність у формуванні основи є лише на площі 4х21=84 м2, тому у нас на ці роботи закладено лише 97 420 грн, яких повинно вистачити. Для інших майданчиків ця сума буде більшою через менші їх початкові розміри і гірший стан покриття (на деяких воно взагалі відсутнє). Ці аргументи звучали не раз на різноманітних круглих столах, презентаціях та зустрічах за участі міського голови, адже дане питання реконструкції спортивного майданчика піднімається вже не перший рік.

До речі, я проживаю на пров. Миру, а Михайло Брожик на вул. Шевченка, що відносно даного майданчика знаходиться в іншому районі міста, тому жодні спекуляції на предмет лобіювання власних інтересів тут є безпідставними апріорі.

5. Почувши про “федерацію спорту”, взагалі хочеться плакати. Очевидно, міський голова мав на увазі інфраструктурний проект Федерації футболу України “Стратегія розвитку ФФУ-2020“, яка передбачає будівництво в Україні коштом ФФУ 50 стадіонів та 2500 футбольних майданчиків. Але там йдеться виключно про футбольні майданчики і навряд чи ФФУ піде на умови, що на наданому ними покритті будуть грати в гандбол, баскетбол, волейбол і теніс. Да і покриття “синтетична трава” не дуже придатне для всіх перелічених у проекті видів спорту.

6. Подібного загальнодоступного багатофункціонального спортивного майданчику з сучасним покриттям взагалі немає ніде в місті, тому аргументи про наявність поблизу Спорткомплексу (який є відомчим закладом і має обмежений доступ – далеко не кожен може туди потрапити), школи, басейну (ага, і такий “аргумент” звучав) чи інших об’єктів інфраструктури виглядають відверто притягнутими за вуха.

7. Про які платні послуги може йти мова, якщо обов’язковою умовою подання проектів, згідно “Положення про громадський бюджет (бюджет участі) у місті Нетішин”, була загальнодоступність для всіх мешканців міста?

zahalnodostupnist-sportmaidanchyka

dostupnist

8. Подібні майданчики вже не перший рік будуються та функціонують по всій Україні, зокрема в Тернополі, Хмельницькому і навіть глухому карпатському селі Завоєля, і чомусь ніде не ходять каблуками по покриттю і не розпалюють на ньому багаття. Знову Нетішин в цьому плані особливий?

9. Прослухавши дане обговорення особисто у мене склалось враження, що у нас місто потребує лише одного спортивного майданчика. Варіант, згідно якого з громадського бюджету буде профінансовано зведення сучасного майданчика на Михайлова, а з капітальних видатків міського бюджету, або з коштів, залучених народним депутатом з держбюджету – інший спортивний майданчик, в іншій частині міста, нікому навіть в голову не прийшов. І ці люди стверджують, що вони дбають про розвиток міста?

А знаєте, що найцікавіше? Усієї цієї ганьби Нетішинський міський голова Олександр Супрунюк (партія “Воля”) міг уникнути, якби:

а) якісно сформував дану Робочу групу з людей, які розібрались в темі громадського бюджету і мали бажання брати участь у процесі, а не з далеких від теми, зате лояльних до себе громадських активістів, частина з яких взагалі не з’явилась на засідання і не планує цього робити в подальшому;

б) запросив на засідання Робочої групи авторів проектів, щоб вони могли захистити свої ідеї і відповісти на всі запитання;

в) хоча б раз проглянув всі подані проекти, перед тим як намагатися вирішувати їх долю.

Менше з тим, даний проект все ж таки винесено на голосування, хоч і в дещо спотвореному вигляді. Причому, безпідставно спотвореному, на мою думку. Тому що проект відповідав всім документально задекларованим вимогам (навіть назву ми змінили з “Капітальна реконструкція…” на “Реконструкція…” ще до подання проекту на розгляд Робочій групі). А право визначати: потрібен саме такий спортивний майданчик (без роздягалень, обігріву і тому подібного) саме на вулиці Михайлова, чи не потрібен – повинна громада міста шляхом голосування, як того й передбачає ідея бюджету участі, або ж громадського бюджету.

vyneseni-na-holosuvannia-proekty

Для інформації: голосування триватиме з 21 листопада по 1 грудня 2016 року і щоб даний проект таки було реалізовано, потрібно щоб він набрав більше 50 голосів. Одна людина може проголосувати лише за один проект з капітальних видатків, і один з поточних.