Так сталося, що в 2014-2015-х роках в силу певних обставин довелося мені певний час пожити в Ужгороді. Саме там і застала мене весняна пора – коли повним ходом цвітуть сакури, магнолії і інша, незвична для людини, яка виросла на Хмельниччині, екзотика.

Згодом, повернувшись до Нетішина, я тривалий час виношував ідею створення в Нетішині чогось подібного. Поки я роздумував над форматом, локацією і можливими шляхами реалізації, нетішинка Любов Клімчук створила на порталі “Розумне місто – Нетішин” електронну петицію, з вимогою організувати в Нетішині облаштування алеї сакур.

Однак, попри те, що дана петиція вчасно набрала необхідних згідно чинного законодавства 100 підписів, міська влада відмовилась виконувати волю громади і відхилила вимогу даної петиції. Як саме це відбувалось буде в деталях розписано незабаром у окремому матеріалі. Зараз же – виключно про позитив.

Звісно, факт відмови в реалізації вимоги петиції викликав серйозне обурення соціально активної частини міської громади, яке, зрештою, вдалося обернути на конструктив. Другом Нетішина Євгеном Поремчуком було озвучено ідею самотужки скинутись грошима і восени висадити-таки в Нетішині алею сакур. Ідея була підтримана Наталією Коваль та мною, і ми взялись за організацію процесу.

Відпочиваючи влітку в Ужгороді, я промоніторив ринок, проаналізував відгуки і обрав найбільш оптимального, на мою думку, постачальника саджанців – Вікторію Козичко. З поміж пропонованого різноманіття, мною було обрано сакури сорту “Канзан” – це класична сакура з класичною кроною, адаптована до українських кліматичних умов.

Саджанці 2-3-річного віку, які минулої весни вже цвіли, в індивідуальних контейнерах коштували 380 грн/шт., а без індивідуального контейнера – 350 грн/шт. Враховуючи кількаденний переїзд саджанців, а також консультації постачальника, нами було обрано варіант з контейнерами.

Певну дискусію викликало питання локації. На мій погляд, було б ідеально висадити таку алею на центральному проспекті Курчатова. Однак, у зв’язку з непевним його станом (на проспект незабаром очікує капітальна реконструкція, проект якої ще не затверджено), було прийнято рішення висадити сакури у центральній частині проспекту Незалежності – навпроти проспекту Курчатова. З КП НМР “Благоустрій”, яке відповідає за озеленення міста, дане питання було оперативно узгоджене, крім цього “Благоустрій” погодився забезпечити нас інвентарем і у разі засухи допомагати з поливом дерев.

Зробивши відповідне оголошення у Facebook спільноті “Нетішин”, до участі в заході ми запросили абсолютно всіх, хто мав бажання придбати за власні кошти хоча б один саджанець, розділити оплату доставки, а також прийти і самостійно його висадити. При цьому одразу ж було попереджено – жодній політичній партії на цій акції піаритись ми не дозволимо.

Зізнаюсь чесно – я очікував, що наша алея налічуватиме 5, максимум 10 дерев. Однак, на превеликий мій подив, буквально за кілька днів на заклик відгукнулось 19 людей, які в загальній кількості зголосились посадити 23 дерева. Дехто замовляв по 2-3 саджанця – згідно кількості дітей у родині, маючи намір назвати дерева їх іменами. Крім цього місцевий підприємець і меценат Валерій Преподобний визвався оплатити послуги служби доставки саджанців з Ужгорода в Нетішин, що дозволило учасникам заходу сплачувати лише безпосередню вартість саджанців.

Таким чином завдяки небайдужості та соціальній активності частини громади міста, в Нетішині з’явилась не одна, а одразу дві алеї з сакурами загальною кількістю 23 дерева: 11 саджанців було висаджено, які і планувалось, вздовж проспекту Незалежності між Торговим центром і Універмагом – навпроти проспекту Курчатова, і ще 12 саджанців було висаджено вздовж проспекту Незалежності поблизу локації Art-Простір і супермаркету “Наш край” – навпроти школи №1.

Але й це ще не все. В процесі підготовки даного заходу на мене вийшов директор КП НМР “Торговий центр” Євген Юрчук і, з’ясувавши деякі нюанси, паралельним курсом оперативно організував подібний процес на території “Торгового центру”. Дуже гарний приклад для наслідування іншим топ-менеджерам міста, як на мене.

Особисто я у захваті від даного заходу. І справа навіть не в сакурах, як таких. Справа в людях. Це перший, а отже історичний випадок, коли шляхом спільнокошту жителі нашого міста реалізували подібний проект. Цим прикладом громада міста Нетішин продемонструвала неабиякі задатки небайдужості, не пошкодувавши власних грошей, фізичних зусиль і вільного часу задля покращення естетичного вигляду свого міста. А нинішній владі, якій ця громада тимчасово делегувала повноваження дбати про місто, повинно бути соромно за таку недолугу бездіяльність.

До речі, вже після того, як наші сакури були висаджені, до мене почали масово звертатись люди, які з певних причин не встигли доєднатись. Отож, враховуючи настрої громади, з великою долею ймовірності ми продовжимо висадку нашої алеї сакур (пропоную назвати її – “Алея небайдужості”) навесні. Адже разом змінювати своє місто на краще – це прекрасно!